Доброго дня!
5 грудня 2012 року, я, Дмитрієва Тетяна, студентка 346 групи буду проводити вебінар о 14 годині 5 хвилин на тему "Звіт Дмитрієвої Тетяни про проходження курсу «Мережеві технології спілкування»
Запрошую усіх бажаючих взяти участь.
Посилання на вебінар: http://my.comdi.com/event/90081
вторник, 4 декабря 2012 г.
среда, 31 октября 2012 г.
Як пояснити дієслово "to be" дітям
Англійська мова вважається інтернаціональним, тому його знання просто необхідно для поїздок за кордон, отримання вищої освіти і гарної посади на роботі. З цієї причини англійська починають вивчати мало не з молодшої групи дитячого саду. Але часом маленьким дітям буває важко засвоїти нову мову, який в чомусь хоч і схожий на рідній, але все ж має безліч досить істотних відмінностей. Зокрема, у них можуть виникнути проблеми з розумінням дієслова «to be», що бере участь в утворенні дієслівних форм.
Інструкція
- Почніть пояснення дієслова «to be» з деяких загальних слів про відмінності російської та англійської мов. Розкажіть дітям про те, що в англійській мові, на відміну від російського, не три форми часу, а цілих дванадцять. Поясніть, що їх так багато, тому що російська мова належить до мов флективних, тобто, таким, в яких основний зміст слів передається їх закінченнями. В англійській мові значення передається за допомогою особливих конструкцій і допоміжних слів, і саме тому в англійській мові дієслова можуть виконувати різні функції. Наприклад, дієслово «to be» може бути смисловим, допоміжним і модальним.
- Розкажіть дітям про те, що означають ці терміни - смисловий, допоміжний і модальний, на прикладі дієслова «to be». Поясніть, що коли це дієслово є смисловим, то він вживається в основному своєму значенні, тобто як дієслово «бути, бути, перебувати». Скажіть, що в російській мові це дієслово опускається в теперішньому часі, але зберігається в минулому і майбутньому. Наприклад: «Я школяр. Я був у дитячому садку. Я буду студентом ». В англійській же мові дієслово «to be» не опускається ніколи, до того ж, це єдиний дієслово, яке змінюється по обличчях і числах в Present Simple, а в Past Simple має відразу дві форми - для єдиного і для множини. В інших же часи «to be» втрачає свою індивідуальність і утворює тимчасові форми так само, як всі інші дієслова.
- Попросіть дітей запам'ятати окремо, що в питальній і негативною формах Present і Past Simple дієслово «to be» на відміну від інших значеннєвих дієслів не потребує помічників, тобто у допоміжних дієсловах, так би мовити «знаходиться на самообслуговуванні».
- Роздайте дітям схеми, що відображають різні форми дієслова «to be» в різних формах дієслова. Закріпіть матеріал вправами на дану тему і попросіть дітей вивчити форми «to be».
Методика викладання англійської мови
Сучасний викладач може поскаржитися на що завгодно, але тільки не на убогість вибору сучасних методик викладання англійської мови, і число їх збільшується. В арсеналі методів навчання іноземної мови існують класичні, що пройшли випробування часом, і навіть кілька екзотичних, наприклад, так званий метод навіювання.Найбільш популярні методики викладання англійської мови
Найбільш популярними методиками на сьогоднішній день є класична методика викладання англійської мови і комунікативний метод.Класична методика найбільш часто використовується в мовних вузах і школах. Вивчення англійської мови при даному підході здійснюється з азів, з алфавіту і фонетики. Увага приділяється всім чотирьом компонентам вивчення: аудіюванню, читанню, писанню та говорінню. Процес відбувається планомірно і дає стабільні фундаментальні знання. Дана методика викладання англійської мови дозволяє створювати не тільки грамотну усну мову, а й письмова мова не представляє для учнів складнощів.
Комунікативний метод вивчення мови порівняно недавно отримав визнання. Комунікативна методика – це, перш за все, практика спілкування і тренування сприйняття іноземної мови на слух. Застосування цього методу в процесі навчання в більш короткі терміни допомагає подолати мовний бар'єр. Маючи навіть невеликий словниковий запас, учні можуть пробувати свої сили в процесі спілкування іноземною мовою буквально з перших занять. Ця методика вивчення англійської мови дає непогані результати саме тому, що вона спрямована на створення штучного мовного середовища. Присвячуючи спілкуванню більше 80% навчального часу, учні, потрапляючи в реальні умови спілкування, не відчувають особливих труднощів.
Останнім часом ми все більше чуємо про інтенсивний метод. На мою особисту думку, цей метод хороший в екстремальних ситуаціях, але системи знань він не дає. Тим більше говорити про багатий словниковий запас не доводиться.
Джерело: http://angliyska-mova.com/
Я майбутній вчитель
«Виховна сила виливається тільки з живого джерела людської особистості» (К.Д Ушинський), а тому незаперечним є благодійний вплив високорозвинутої особи викладача на формування особистості студента. Саме взаємини системи «студент - викладач» є тією соціально-психологічною цариною, де чи не вперше розгортається професійне самоствердження майбутнього вчителя, формується його професійна самосвідомість, закладається модель професійної поведінки і діяльності фахівця.
Процес соціалізації особистості майбутнього вчителя розпочинається задовго до вступу його до педагогічного навчального закладу і продовжується під час навчання як у формі цілеспрямованого впливу, так і нерегульованої взаємодії з соціально-професійним середовищем. Започатковується професійно-рольова ідентифікація студента, яка сучасною психологією розглядається саме як один із найважливіших механізмів соціалізації. Вона пов»язана, насампереред із прийняттям студентом нової соціально-рольової позиції майбутнього педагога, формування соціально-професійного аспекту його «Я-концепції», інтеріоризацією гуманістичних цінностей, виробленням відповідних професійно-педагогічних настанов. Особливо важливим це є для студентів педагогічного коледжу, тай як у віковій психології вік від 15 до 25 років розглядається як етап набуття конкретної професійної ідентичності /2, с.715/, коли людина вибирає професію і розпочинає своє підготовку до неї, набуває певного професійно-трудового досвіду, що допомагає їй зробити вибір і розпочати кар»єру.
Професійна підготовка майбутнього вчителя полягає не лише в опануванні ним професійно-необхідними знаннями, уміннями і навичками, які передбачені навчальними планами і програмами, у ході здійснення навчального процесу чи під час проходження педагогічної практики. На професійно-рольових настановах, нормах і очікуваннях студентів позначаються і інші чинники, які нерідко є прихованими і через це некерованими. Соціально-професійний досвід засвоюється майбутнім педагогом не лише через логіку науки і зміст відповідної навчальної дисципліни, завдяки тієї професійно-наукової інформації, яка повідомляється викладачами вузу на лекціях чи семінарських заняттях, або в процесі самостійної навчальної роботи. Майбутній вчитель набуває своєї професійної ідентичності, збагачує і коригує (нерідко підсвідомо) власне уявлення про модель педагогічної діяльності і через відображення професійних дій і вчинків, поведінки викладачів у перебігу дидактико-педагогічної взаємодії з ними: стиль педагогічного спілкування викладача, манери його професійної поведінки, прояв особистісних і професійних якостей тощо. Все це може впливати на розширення когнітивної основи соціально-професійного аспекту «Образу-Я», коригуючи і трансформуючи уявлення студента про себе як майбутнього педагога. Через це керівництво процесом професійної підготовки майбутнього вчителя має зважати і на повсякденне включення спостереження студента за реалізацією викладачами педагогічного навчального закладу певної моделі професійної поведінки, яке відбувається під час взаємин із ними.
«Неформальна соціалізація здійснює настільки глибокий вплив, що нерідко зумовлює свідомий вибір до професійної кар»єри (2, с.720), що позначається, зокрема на ідентифікації майбутнього вчителя.
Ті зміни, які відбуваються в системі ціннісних орієнтацій, спрямованості особистості, «Я-концепції» студентів протягом навчання їх у педагогічному навчальному закладі, для більшості із них є більш значущі, ніж просто рівень їх професійної проінформованості, методичної підготовленості чи широти загального кругозору. Через це в педагогічній освіті єдино прийнятливим може бути лише суб.єкт-суб.єктивний підхід, який означає, що процес соціалізації особистості майбутнього вчителя (її формальний і неформальний аспекти) має відбуватися насамперед під час розвивальної взаємодії в системі «студент-викладач». Ідентифікація студента з викладачем допомагає йому набути професійної ідентичності: зміцнити професійно-педагогічну спрямованість скоригувати «Образ-Я», підвищити професійну самооцінку, інтеріоризувати професійно-рольові цінності і угодити їх зі структурою власного «Я». Особливо важливе значення мають взаємини студента з викладачами для формування гуманістичних орієнтацій і способів поведінки майбутнього вчителя, зокрема альтруїстичних почуттів і відношень особистості, почуття власної гідності і прийняття самоцінності іншої людини, педагогічного оптимізму і співчуття, розуміння дитини, здатності відгукнутися на її проблеми і радощі та бути готовим надати їй своєчасну допомогу і підтримку.
Водночас можливість ідентифікації студента з викладачем слід розглядати у зв»язку з системою «взаємних оцінних ставлень» /1/, які складаються між ними. Своєрідним «каталізатором» цього процесу є авторитетність викладача, його високий ступінь значущості (референтності) як особистості, так і носія професійно-педагогічних цінностей.
Обстеження більше 300 студентів педагогічного коледжу за допомогою модифікованого варіанту інтерперсональної методики Т.Ліри /3/ дало змогу не лише об.єктивізувати когнітивний зміст «Образу-Я» студента, а і виявити деякий механізм ідентифікації його з викладачем, який оцінюється ним як «симпатичний « чи «антипатичний». Ми не ставили перед собою завдання причин поділу студентами викладачів за цією ознакою, проте виходили з припущення, що у такий спосіб вони виражали ступінь своєї емоційної близькості, прихильності їх з об»єктом соціально-перцептивної оцінки.
«Я-концепція» студента – майбутнього вчителя розглядається дослідниками /4/ і як результат, і як умова функціонування його взаємин з викладачами. Через це вбачається, що через механізм оптимізації міжособистісних взаємин у системі «студент-викладач» можна ефективно впливати (усвідомлено позитивно) на формування особистості майбутнього вчителя, зокрема на його професійну ідентичність.
Взаємини «студент-викладач» розгортаються найперше в навчально- педогогічній діяльності, яка є провідною для майбутнього вчителя, особливо на перших курсах навчання його в педагогічному навчальному закладі. Проте, в ній мають місце відомі суперечності, зокрема між цілями діяльності викладача – навчати і студента-навчатися. Окрім цього, існує бар»єр у спілкуванні через відмінності соціально-рольових позицій його суб»єктів, що ускладнює процес набуття професійно-педагогічної ідентичності майбутніми педагогами.
Одним із шляхів оптимізації взаємин у системі «студент-викладач» є вибір таких способів дидактико-педагогічної взаємодії у процесі розв»язання навчально-педагогічних задач. Які б вирішували внутрішні суперечливості навчальної діяльності і наближувати майбутніх учителів до реалізації педагогічних функцій, які важливі для їх майбутньої педагогічної діяльності. Менш всього, на наш погляд, цьому сприяє традиційна (інформаційна) модель навчання, за якою навчальний матеріал загалом подається в готовому вигляді або через пояснення його викладачем на занятті, або через самостійне опрацювання обов.язкових джерел інформації: опанований матеріал відтворюється студентами на наступному чи підсумковому занятті і оцінюється викладачем. має місце тверда регламентація змісту, темпу, методів і організаційних форм навчання тощо. При цьому майбутній вчитель перебуває в позиції «учня» практично протягом всього періоду навчання, за винятком хіба що педагогічної практики, коли він змушений самостійно реалізовувати ті педагогічні функції, які фактично до цього цілеспрямовано не розвивалися і не затребувалися від нього.
В нашому експерименті при вивченні дисциплін психолого-педагогічного циклу ми намагалися реалізовувати альтернативну – проблемно-комунікативну модель навчання. Це передбачало: формулювання студентами проблемних запитань і виокреслення проблемних педагогічних ситуацій на основі самостійного опрацювання переліку вихідних термінів і формально-логічних узагальнень. вільне висунення власних гіпотез і відстоювання їх під час занять, залучаючи при цьому самостійно відібрані і опрацьовані першоджерела. актуалізація індивідуального досвіду студентів, в тому числі і в галузі здійснення навчально-виховних функцій. демократичний стиль взаємин, творча активність викладача і студентів як рівноправних суб»єктів спільної навчально-педагогічної діяльності. На заняттях широко застосовувалися активні методи навчання, серед яких: «мозковий штурм», навчання в парах постійного і змінного складу, ділова гра, мікровикладання перед групою і всією аудиторією. Контроль викладача за навчальною діяльністю студентів поєднувався із взаємоконтролем і взаємооцінкою всіх учасників навчально-педагогічної діяльності, в т.ч. і оцінкою студентами навчально-пізнавальних дій викладача. Особливо значення надавалося стимулюванню рефлексивної самооцінки викладача і студентів, визначення ділового рейтингу кожного в групі. На традиційному екзамені виникала необхідність узгодження педагогічної і рейтингової оцінки із самооцінкою студента та рівнем його домагань.
Експериментальна робота підтвердила, що саме проблемно-комунікативна модель навчання завдяки оптимізації взаємин «студент-викладач» в напрямку зближення їх соціально-рольових позицій, взаємообміну інформаційних, регулівних і контрольно-оцінних функцій між суб»єктами навчально-педагогічної діяльності найбільш сприятлива для професійно-рольової ідентифікації майбутнього вчителя. Помітне зростання пізнавальної активності студентів на заняттях, прояв дієвого інтересу до проблем педагогічної діяльності і пошуку шляхів їх розв.язання, професійно-педагогічна спрямованість для багатьох постає як внутрішня мотивація навчання у педагогічному навчальному закладі.
Отже, головним завданням процесу підготовки майбутнього вчителя з погляду на його особистісне зростання має бути забезпечення організаційних умов для створення сприятливого соціально-психологічного клімату в педагогічному навчальному закладі, за якого студенти і викладачі залучаються в єдиний процес спільної навчально-педагогічної діяльності на сонові принципів демократизації міжособистісних взаємин, творчо в активності і професійно-особистісного самозатвердження.
Джерело: http://myrefs.org.ua/
Педагогічний такт викладача
Такт в буквальному смислі цього слова означає „цотик", „вплив". Це моральна категорія, яка допомагає регулювати взаємовідносини між людьми. Грунтуючись на принципі гуманізму, тактовна поведінка вимагає, щоб у самих складних і суперечливих ситуаціях зберігалась повага до людини, студента. Такт - це форма поведінки, коли людина йде на моральний компроміс в ім'я високої мети.
Проте загальний такт і педагогічний такт - це не одне і теж. Педагогічний такт - це професійна якість викладача, це частина його загальної професійної майстерності. Педагогічний такт означає не тільки наявність певних властивостей особистості педагога, але й уміння вибрати правильний підхід до студентів, встановити педагогічно доцільний тон і стиль спілкування зі слухачами. Саме тому педагогічний такт, як такт взагалі, передбачає наявність у викладача почуття міри, а значить вміння дозувати свої засоби впливу, не допускаючи крайностей у спілкуванні з студентами. Дозування впливу проявляється і у використанні виховних засобів. Як ліки в медицині вимагають розфасовки, режиму прийому, так і слово викладача, його методи повинні використовуватись оптимально, ненав'язливо, делікатно. Педагогічний такт включає в себе повагу до особистості студента, самовладання, увагу до його психічних станів. Він проявляється також у врівноваженості поведінки викладача на занятті: його витримці, самоволодінні, у безпосередності спілкування тощо.
Культура спілкування педагога, такт проявляються у різних Формах взаємодії його на занятті, у вільний час, під час самостійної роботи. Викладачу такт потрібний на всіх етапах заняття. Особливу увагу йому варто звернути на свою поведінку під час перевірки і оцінювання знань студентів. Тут такт виражається у вмінні вислухати відповідь, бути уважним до змісту і форми відповіді, проявляти витримку при появі у студента певних труднощів з нею. У такому випадку педагогу варто заохочувати і підтримувати відповідь студента. Усі члени групи люблять відповідати тому викладачу, який вміє слухати їх уважно, поважливо. При цьому важлива підтримка під час відповіді посмішкою, поглядом, мімікою, кивком голови, коментарі ж по ходу, зупинки відповіді небажані. Порушення педагогічного такту при опитуванні студентів є результатом низької культури педагога.
При оцінюванні студентів викладач може також проявити безтактність. Для посилення впливу оцінки на свідомість студентів, для взаєморозуміння важливо, щоб вони бачили: викладач радіє кожному їх успіху і переживає кожну невдачу.
Педагогічний такт як міра доцільності проявляється в поясненні нового матеріалу, коли викладач не розмежовує його, викликаючи нудьгу у слухачів, а помітивши, що вони зрозуміли суть, активізує їх увагу зверненнями, які виражають довіру до знань, можливостей студентів, солідаризується з ними, а не протиставляє свої знання рівню їх підготовки. Самостійна підготовка студентів вимагає від викладача співвідношення контролю з довірою. Тактовному педагогу не потрібно постійно слідкувати за студентами, контролювати кожний їх рух. Його ставлення до них грунтується на довірі, його спілкування повинно бути довірливим.
Варто знати, як виховувати у себе педагогічний такт. Він є результатом духовної зрілості людини, великої праці над собою з набуття спеціальних знань і вироблення умінь спілкування з людьми. Стиль спілкування з студентами повинен включати відтінки поваги, визнання, довіри у співвідношенні з випмогливістю, серйозністю.
Велике значення у формуванні правильного стилю спілкування викладача мають витримка, самоволодіння, справедливість, творчий підхід до досвіду інших викладачів, розвиток педагогічної техніки, почуття гумору та інші. При цьому він завжди повинен пам'ятати, що важливо у спілкуванні зі студентами поважати в них людину, особистість і берегти свою власну гідність.
Джерело: http://psi-help.com/
Культура педагогічного спілкування.
Професійне педагогічне спілкування – комунікативна взаємодія педагога з учнями, батьками, колегами, спрямована на встановлення сприятливого, психологічного клімату, психологічну оптимізацію діяльності і стосунків.
Професійне педагогічне спілкування на рівні майстерності взаємодії забезпечує через учителя трансляцію учням людської культури, допомагає засвоєнню знань, сприяє становленню ціннісних орієнтацій під час обміну думками; забезпечує формування власної гідності дитини.
Непрофесійне педагогічне спілкування, навпаки, породжує страх, невпевненість, спричинює зниження працездатності, порушення динаміки мовлення і в результаті появу стереотипних висловлювань у школярів, бо у них зменшується бажання думати і діяти самостійно.
Почуття пригніченості предметом у школі – насправді ж учителем – у деяких учнів триває впродовж багатьох років. Замість радості пізнання і спілкування з’являється відчуженість.
Спілкування педагога з учнями є специфічним, тому, що за статусом вони виступають з різних позицій: учитель організовує взаємодію, а учень сприймає її і включається в неї. Треба допомогти учневі стати активним співучасником педагогічного процесу, забезпечити умови для реалізації його потенційних можливостей, тобто забезпечити суб’єкт–суб’єктний характер педагогічних стосунків.
Суб’єкт-суб’єктивний характер педагогічного спілкування – принцип його ефективної організації, що полягає у рівності психологічних позицій, взаємній гуманістичній установці, активності педагога та учнів, взаємопроникненні їх у світ почуттів та переживань, готовності прийняти співрозмовника, взаємодіяти з ним.
Залежно від орієнтації, взаємо-звернення, а також активності учасників, педагогічне спілкування може розвиватися за двома основними типами: як діалогічне або як монологічне. У монологічному спілкуванні відбувається поляризація за активністю: одні інструктують, наказують, диктують, інші – пасивно сприймають цей вплив; у діалогічному – активні всі, хто бере участь у конструктивному співробітництві.
Учитель нерідко вдається саме до авторитарних вказівок, настанов, пояснень. За цих умов спілкування може бути зведене до одноголосся педагога. Діалог передбачає багатоголосне, поліфонію думок, висловлювань, дій усіх його учасників.
Джерело : http://coolreferat.com/
среда, 24 октября 2012 г.
Правила мережевого етикету
Правило 1
Пам'ятайте, що Ви розмовляєте з людиною
Правило 2
Дотримуйтесь тих самих стандартів поведінки, що й у реальному житті
Правило 3
Пам'ятайте, що Ви знаходитесь у кіберпросторі
Правило 4
Поважайте час і можливості інших
Правило 5
Зберігайте особистість
Правило 6
Допомагайте іншим там, де Ви це можете зробити
Правило 7
Не втручайтеся в конфлікти й не допускайте їх
Подписаться на:
Комментарии (Atom)